ЗАВА́ЛА, ЛИ,
Зава́ла, ли, ж.
1) Завалъ, набросанная масса чего, загроможденіе. У хаті така завала, що нема де сісти. Н. Вол. у.
2) Заносы снѣжные. Завала снігу велика. Н. Вол. у. Леле 2т г зимі як кричит — то на завалу. Вх. Лем. 414.
3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 11.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАВА́ЛИЙ, А, Е. →← ЗАВА́ЖУВАТИЙ, А, Е.